Запобігання та протидія булінгу

НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ ДОКУМЕНТИ З ПИТАНЬ ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЇ ДОМАШНЬОМУ НАСИЛЬСТВУ ТА БУЛІНГУ

Лист МОН України від 14.08.2020 № 1/9-436 «Про створення безпечного освітнього середовища в закладі освіти та попередження і протидії булінгу (цькуванню)»

Лист МОН України від 26.02.2020 № 293 «Про затвердження плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладах освіти»

Лист МОН України від 28.12.2019 № 1646 «Деякі питання реагування на випадки булінгу (цькування) та застосування заходів виховного впливу в закладах освіти»

Лист МОН України від 23.09.2019 № 1225 «Деякі питання здійснення реагування на випадки булінгу (цькування) та застосування заходів виховного впливу в закладах освіти»

Постанова КМ України в «Про затвердження порядку взаємодії суб`єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі» від 22.08.2018. №658

Наказ МОН України від 02.10.2018 № 1047 «Про затвердження Методичних рекомендації щодо виявлення, реагування на випадки домашнього насильства і взаємодії педагогічних працівників із іншими органами та службами»

Лист МОН України від 18.05.2018 № 1/11-5480 «Методичні рекомендації щодо запобігання та протидії насильству»

Закон України від 18.12.2019 року№ 2657-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)»

Наказ Міністерства соціальної політики України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров`я України від 19.08.2014 №564/836/945/577 «Про затвердження Порядку розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення»

Лист Міністерства освіти і науки України від 28.10.2014 № 1/9-557 «Методичні рекомендації щодо взаємодії педагогічних працівників у навчальних закладах та взаємодії з іншими органами і службами щодо захисту прав дітей»

Закон України «Про дошкільну освіту»   (зі змінами та доповненнями)

Стаття 27.Учасники освітнього процесу
Учасниками освітнього процесу у сфері дошкільної освіти є:
  • діти дошкільного віку, вихованці, учні;
  • педагогічні працівники: директори, заступники директора з навчально-виховної (виховної) роботи, вихователі-методисти, вихователі, старші вихователі, асистенти вихователів, вчителі (усіх спеціальностей), вчителі-дефектологи, вчителі-логопеди, практичні психологи, соціальні педагоги, інструктори з праці, інструктори з фізкультури, інструктори слухового кабінету, музичні керівники, керівники гуртків, студій, секцій, інших форм гурткової роботи та інші спеціалісти;
    {Абзац третій статті 27 із змінами, внесеними згідно із Законом№ 2145-VIII від 05.09.2017}
  • помічники вихователів та няні;
    {Абзац четвертий статті 27 із змінами, внесеними згідно із Законом№ 2145-VIII від 05.09.2017}
  • медичні працівники;
  • батьки або особи, які їх замінюють;
  • батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу;
  • асистенти дітей з особливими освітніми потребами;
    {Статтю 27 доповнено новим абзацом згідно із Законом№ 2145-VIII від 05.09.2017}
  • фізичні особи, які мають право здійснювати освітню діяльність у сфері дошкільної освіти.
    {Абзац дев’ятий статті 27 в редакції Закону№ 2145-VIII від 05.09.2017}

Стаття 28.Права дитини у сфері дошкільної освіти

1. Права дитини у сфері дошкільної освіти визначені Конституцією України,Законом України «Про освіту», цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

2. Дитина має гарантоване державою право на:
безоплатну дошкільну освіту в державних і комунальних закладах дошкільної освіти;
безпечні та нешкідливі для здоров’я умови утримання, розвитку, виховання і навчання;
захист від будь-якої інформації, пропаганди та агітації, що завдає шкоди її здоров’ю, моральному та духовному розвитку;
безоплатне медичне обслуговування у закладах дошкільної освіти;
{Абзац п’ятий частини другої статті 28 із змінами, внесеними згідно із Законом№ 2145-VIII від 05.09.2017}
захист від будь-яких форм експлуатації та дій, які шкодять здоров’ю дитини, а також від фізичного та психологічного насильства, приниження її гідності;
здоровий спосіб життя;
діти з особливими освітніми потребами, що зумовлені порушеннями інтелектуального розвитку та/або сенсорними та фізичними порушеннями, мають право на першочергове зарахування до закладів дошкільної освіти.
{Частину другу статті 28 доповнено абзацом восьмим згідно із Законом№ 2541-VIII від 06.09.2018}

Гарячі телефони щодо запобігання та протидії булінгу:

— Гаряча телефонна лінія щодо булінгу  116 000

— Гарячая лінія з питань запобігання насильству 

116 123 або 0 800 500 335;

— Уповноважений Верховної Ради з прав людини:

 0 800 50 17 20;

— Уповноважений Президента України з прав дитини 

0 44 255 76 76;

— Центр надання безоплатної правової допомоги 

0 800 213 103;

— Національна поліція України 102

АЛГОРИТМ ДІЙ У РАЗІ ВИЯВЛЕННЯ ФАКТІВ БУЛІНГУ
Завідувач закладу:
  • приймає та розглядає заяви про випадки булінгу здобувачів освіти;
  • скликає засідання комісії з розгляду випадків булінгу;
  • за результатами рішення комісії повідомляє уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про факти булінгу;
  • розробляє, затверджує та оприлюднює план заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу.
Вихователь-методист:
  • повідомляє керівництво закладу освіти про факти булінгу;
  • вживає невідкладних заходів для припинення булінгу;
  • може поспілкуватися з учасниками ситуації;
  • забезпечує профілактику та запобігання булінгу;
  • забезпечує надання консультативної допомоги батькам з питань булінгу;
  • здійснює психологічний супровід здобувачів освіти, які постраждали від булінгу.
Вихователь:
  • Повідомляє керівництво закладу освіти про факти булінгу;
  • Вживає невідкладних заходів для припинення булінгу;
  • За рішенням завідувача закладу бере участь у проведенні розслідування та засіданні комісії з розгляду випадків булінгу;
  • Проводить системну роботу з інформування, роз’яснення з метою формування навичок толерантної поведінки;
Старша медична сестра:
  • повідомляє керівництво закладу освіти про факти булінгу;
  • вживає невідкладних заходів для припинення булінгу;
  • надає (уразі необхідності) невідкладну медичну допомогу.
Батьки постраждалої дитини:
  • подають керівництву закладу освіти заяву про випадки булінгу;
  • можуть вимагати повного та неупередженого розслідування випадків булінгу;
  • можуть брати участь у засіданні комісії з розслідування випадків булінгу;
  • звертаються до уповноважених органів Національної поліції України та служби у справах неповнолітніх для повідомлення про випадок булінгу, у тому числі в разі незгоди з рішенням комісії, яка не кваліфікувала випадок як булінг;
  • сприяють керівництву закладу освіти у проведенні розслідування щодо випадків булінгу;
  • виконують рішення та рекомендації комісії;
  • можуть запитувати інформацію про діяльність закладу освіти.
Здобувачі освіти:
  • повідомляють керівництво або працівників закладу освіти про факти булінгу.
  • Дитина, яка постраждала від булінгу:
  • звертається для подальшого реагування до керівника закладу освіти або уповноваженої особи;
  • та/або до батьків чи інших законних представників, органів національної поліції т.ін.;
  • може брати участь у засіданні комісії з розслідування випадків булінгу.

ПОРЯДОК ПОДАННЯ (З ДОТРИМАННЯМ КОНФІДЕНЦІЙНОСТІ) ЗАЯВИ ПРО ВИПАДКИ БУЛІНГУ (ЦЬКУВАННЯ) В ЗДО. ЗРАЗОК ЗАЯВИ ВІД БАТЬКІВ ДИТИНИ (АБО ОСОБИ, ЩО ЇХ ЗАМІНЮЄ), АБО ПЕДАГОГА, ЯКИЙ СТАВ ОБ’ЄКТОМ БУЛІНГУ (ЦЬКУВАННЯ) З БОКУ ІНШОЇ ОСОБИ

ПОРЯДОК ПОДАННЯ (З ДОТРИМАННЯМ КОНФІДЕНЦІЙНОСТІ) ЗАЯВИ ПРО ВИПАДКИ БУЛІНГУ (ЦЬКУВАННЯ) В ЗАКЛАДІ ОСВІТИ
1. Усі здобувачі освіти, педагогічні працівники закладу, батьки та інші учасники освітнього процесу повинні обов’язково повідомити завідувача освітнього закладу про випадки булінгу (цькування), учасниками або свідками якого вони стали, або підозрюють про його вчинення по відношенню до інших осіб за зовнішніми ознаками, або про які отримали достовірну інформацію від інших осіб.
2. На ім’я завідувача закладу пишеться заява (конфіденційність гарантується) про випадок боулінгу (цькування).
3. Завідувач закладу видає наказ про проведення розслідування та створення комісії з розгляду випадку булінгу (цькування), скликає її засідання.
4. До складу такої комісії входять завідувач освітнього закладу, вихователь-методист, педагогічні працівники, батьки постраждалого та булерів,старша медична сестра та інші зацікавлені особи.
5. Рішення комісії реєструються в окремому журналі, зберігаються в паперовому вигляді з оригіналами підписів усіх членів комісії. Потерпілий чи його/її представник також можуть звернутися відразу до уповноважених підрозділів органів Національної поліції України (ювенальна поліція) та Служби у справах дітей.
Порядок реагування на доведені випадки булінгу (цькування) та відповідальність осіб, причетних до булінгу
  • Завідувач закладу має розглянути звернення у встановленому порядку.
  • Завідувач закладу створює комісію з розгляду випадків булінгу, яка з’ясовує обставини булінгу.
  • Якщо комісія визнала, що це був булінг, а не одноразовий конфлікт, то завідувач закладу повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України та Службу у справах дітей.
  • Особи, які за результатами розслідування є причетними до булінгу, несуть відповідальність відповідно до частини другої статті 13 (вчинення правопорушень за статтею 1734) Кодексу України про адміністративні правопорушення.
 
ЗРАЗОК ЗАЯВИ
 
Заяви від батьків дитини (або особи, що їх замінює), або педагога, який став об’єктом булінгу (цькування) з боку іншої особи
Завідувачу  КЗ «ДНЗ № 17 ВМР»
Інні СМЕТАНЮК,
П І П постраждалого (або йогозаконних представників) від булінгу
повна дата народження,
домашня адреса,
посада або група

Заява

Прошу Вас розглянути та вжити заходів щодо вчинення булінгу (цькування) по відношенню до мене ( або вказати прізвище постраждалого), яке мало місце (дата) з вказівкою де і за яких обставин це сталося.

Додатково вказати обставини, причини, можливі попередні прояви булінгу, прізвища присутніх при вчинені дій, які постраждалий визнав як булінг тощо.

Додати документи, письмові свідчення, посилання на інші джерела, які можуть містити докази булінгу (цькування) тощо.

Дата                                                                                                                  Підпис

 Правила поведінки здобувачів освіти в КЗ «ДНЗ №17 ВМР»

Правила поведінки здобувача освіти в ЗДО базуються на законах України, наказах Міністерства освіти і науки України та рішеннях органів місцевого самоврядування, Статут закладу.
Здобувачі освіти в ЗДО, вихованці, повинні дотримуватись таких правил:
— Приходити вчасно в дитячий садок.
— Вітатися з усіма працівниками ЗДО.
— У всьому слухатися вихователя.
— Якщо щось болить, то обов’язково про це сказати вихователю.
— Берегти іграшки, майно та книги.
— На прогулянці не бруднити одяг.
— В групі голосно не кричати та не бігати.
— Не ходити у вологому одязі.
— Не ображати дітей зі своєї групи.
— Слідкувати за станом свого одягу.
— Мати особисті носові хустинки.
— Дотримуватися вимог безпеки.
— Акуратно вішати одяг в свою шафку

 

Чи замислювалися ви, де беруть витоки комплекс жертви або потреба агресії стосовно інших. Мало хто з батьків знає про булінг чи стикається з цим явищем в дитячому садку. Чому і як дитина дошкільного віку стає жертвою булінгу.
Види булінгу в дитсадку
Булінг (від англ. to bull — переслідувати) — свідома агресивна поведінка однієї дитини або групи дітей стосовно іншої.
Булінг у ДНЗ (ЗДО) може проявлятися як тиск:
  • психологічний
  • фізичний.
Часто діти застосовують і фізичний, і психологічний тиск на жертву. Наприклад, образи, приниження, ігнорування, непоступливість, погрози, побиття під час ігор.
Хто провокує булінг в дитсадку
Булінг серед дітей старшого дошкільного віку в ЗДО можуть спровокувати дорослі. Діти старшого дошкільного віку одразу сприймають ставлення авторитетних дорослих до інших і беруть це ставлення за зразок. Вони починають цькувати дитину чи дітей, якщо:
  • педагог або помічник вихователя:
    – зневажливо ставиться до дитини, яка часто плаче або невпевнена в собі
    – ігнорує скаргу дитини на те, що її образили однолітки
    – глузує із зовнішнього вигляду дитини
    – образливо висловлюється про дитину чи її батьків
    – проявляє огиду щодо фізичної або фізіологічної особливостей дитини
  • батьки або члени сім’ї:
    – б’ють та ображають дитину вдома
    – принижують дитину у присутності інших дітей
    – проявляють сліпу любов та виконують усі забаганки дитини
    – ставляться до своєї дитини як до неповноцінної особистості, жаліють (неповна родина, дитина хвора або має відхилення в розвитку).
Усі діти потребують підтримки дорослих — батьків, вихователів, практичного психолога та соціального педагога. Саме вони мають допомогти дітям налагодити партнерські взаємини з однолітками у групі.
Як змінюється поведінка дитини під час булінгу в ЗДО
Дитина-жертва булінгу поводиться незвично. Якщо раніше вона охоче відвідувала дитячий садок, то тепер така дитина:
  • вдома:
    – не хоче одягатися вранці
    – шукає собі будь-яку справу вдома, аби не йти до дитячого садка
    – просить батьків забрати її із дитячого садка раніше
    – плаче, вигадує хворобу або в неї дійсно підвищується температура тіла, починають боліти голова, живіт
    – не контактує з однолітками у дворі
    – грає наодинці в парку
  • в дитячому садку:
    – не бере участь у сюжетно-рольових та рухливих іграх, спільній самостійній художній діяльності тощо
    – усамітнюється при будь-якій нагоді
    – часто губить свої іграшки або речі
    – бруднить чи псує одяг
    – грає поламаними іграшками
    – відмовляється на користь іншої дитини від головної ролі в театрілізації чи грі
    – не має друзів у групі.
Памятка для батьків «Як говорити з дітьми про булінг»
Шановні батьки, чи знаєте Ви, що Організація Об’єднаних Націй у  Всесвітній декларації прав людини проголосила, що діти мають право на особливий захист, турботу і допомогу, і що «ребенок, ввиду его физической и умственной незрелости, нуждается в специальной охране и заботе, включая надлежащую правовую защиту, как до, так и после рождения» (Нью-Йорк, 20 ноября 1989г.)?
Не знаєте? Тоді ця сторінка як раз для Вас.
   Для початку нагадаємо, що дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку. Всі діти, народжені у шлюбі або поза шлюбом, повинні користуватися однаковим соціальним захистом. (Всесвітня декларація прав людини. Стаття 25).
    Дитина має право:
  • Право на життя. Право на ім’я.
  • Право на громадянство.
  • Право на відсутність дискримінації.
  • Право на свободу совісті і релігійних переконань.
  • Право на життя з батьками.
  • Право на працю.
  • Право на відпочинок.
  • Право на захист життя та здоров’я.
  • Право на освіту.
  • Право на відсутність рабства.
  • Право на житло.
  • Право на свободу слова.
  • Право на отримання іинформації.
  • Право корисування досягненнями культуры.
  • Право створювати сім’ю.
  • Право участі у науково-технічній та художній творчості.
     Народившись, дитина отримує право на громадянство, має право жити і виховуватися у сім’ї, знати своїх батьків, отримувати від них захист своїх прав і законних інтересів. На ім’я дитини може бути відкрито рахунок у банку.
Півторарічний громадянин має право відвідувати ясла.
Трьохрічний громадянин  має право відвідувати дитячий садок.
Шестирічний громадянин має право:
  • відвідувати школу;
  • самостійно заключати дрібні побутові угоди.
Десятирічний громадянин:
  • дає згоду на зміну свого імені та прізвища;
  • дає згоду на своє всиновлення або передачу в прийомну родину, або  відновлення батьківських прав своїх батьків;
  • висловлює свою думку про те, з ким із його батьків, після розірвання шлюбу,він хотів би жити;
  • має право бути заслуханим у ході будь-якого судового або адміністративного розгляду;
  • може вступати в дитячі суспільні об’єднання.
Чотирнадцятирічний громадянин:
  • може вибирати місце проживання (за згодою батьків);
  • має право за згодою батьків укладати будь-які угоди;
  • має право самостійно разпоряджатися своїм доходом, зарплатою, стипендією;
  • здійснювати свої авторські права, як результат своєї інтелектуальної діяльності;
  • може отримати дозвіл взяти шлюб у вигляді виключення, якщо склалися особливі обставини (при цьому наступає повна дієздатність);
  • допускається вступ на работу з дозволу батьків (на легку працю не більше 4 годин у день);
  • має право вимагати відміни усиновлення;
  • може навчатися водінню мотоцикла;
  • має право управляти велосипедом під час руху дорогами;
  • несе карну відповідальність за деякі злочини;
  • несе майнову відповідальність по укладених угодах, а також за заподіяну майнову шкоду;
  • може бути виключений зі школи за порушення.
П’ятнадцятирічний громадянин має право вступу на роботу (24 годинний робочий        тиждень).
Шістнадцятирічний громадянин має право:
  • отримати паспорт;
  • взяти шлюб при наявності поважних причин;
  • управляти мопедом при їзді по дорогах;
  • навчатися водінню автомобіля на дорогах в присутності інструктора;
  • заключати трудовий договір (контракт), рабочий тиждень не повинен перебільшувати 36 годин;
  • підлягає адміністративній та карній відповідальності за правопорушення.
Сімнадцятирічний громадянин підлягає початковому ставленню на військовий облік (видається приписне свідоцтво).
У 18 років настає повна дієздатність громадянина. Отримує всі права та накладає на себе будь-які обов’язки.
  Тепер про права дітей Ви знаєте багато, а щоб узнати все, можеш зазирнути в
головні документи.
Міжнародно-правові стандарти прав дитини.             
   ООН
1.     Декларація про соціальні і правові принципи, щодо захисту і благополуччя дітей,  особливо при передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному і  міжнародному рівнях від 03.12.1986 р.
2.     Керівні принципи ООН для попередження злочинності серед неповнолітніх  (Ер-Ріядські керівні принципи) від 14.12.1990 р.
3.     Мінімальні стандартні правила ООН, щодо відправлення правосуддя у відношенні         неповнолітніх (Пекінські правила) від 29.12.1985 р.
4.     Конвенція про права дитини від 20.11.1989 р.; вступила в силу 02.09.1990 р.
5.     Декларація про захист жінок і дітей у надзвичайних обставинах і в період озброєних  конфліктів від 14.12.1974 р.
6.     Віденська декларація і програма дій (1993 р.).
7.     Декларація прав дитини від 20.11.1959 р.
8.     Всесвітня декларація про забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей                         від 30.09.1990 р.
        Рада Європи
1.   Європейська соціальна хартія від 18.10.1961 р.
2.   Європейський Союз
3.    Хартія Європейського Союзу про основні права від 07.12.2000 р.
    Захист прав дитини в Україні
1.    Конституція України
2.    Закон України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 р.
3.    Закон України «Про молодіжні і дитячі суспільні організації» від 01.12.1998 р.
4.    Закон України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю» від 21.06.2001 р.
5.    Закон України від 21.11.1992 р. «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» .
6.    Закон України  «Про освіту» від 05.09.2017 р.
7.    Закон України «Про допомогу соціальному становленню і розвитку молоді в  Україні» від 05.02. 1993 р.
8.    Закон України «Про органи і служби для неповнолітніх і спеціальні установи        для неповвнолітніх» від 24.01.1995 р.
9.    Громадянський кодекс Української РСР.
10.  Сімейний кодекс України.
11.  Карний кодекс.
12.  Декларація про загальні положення державної молодіжної політики України.
Пропонуємо переглянути презентацію «Права дитини»  та відеоролик «Конвенція про права дитини»