Група №7 «Дивасики»

Вас вітають:

Вихователі: Снопова Галина Василівна (освіта- середня спеціальна, «9 тарифний розряд»), Кузьменко Оксана Валеріївна (освіта- вища, «спеціаліст І категорії»)

Помічник вихователя: Волощук Галина Миколаївна

SONY DSC

ВІК ДІТЕЙ: Молодший вік (3-4 роки)

НАШ ГІМН : 

Є у цій оселі

Діточки веселі.

Рум’яненькі, всі славненькі

Й дуже розумненькі.

Хочемо все знати.

Розум розвивати,

Малювати і співати,

І навіть читати.

Миєм ручки з милом.

І живемо з миром.

Хоч ми зовсім ще маленькі,

Виростем швиденько.

НАШ ДЕВІЗ:

Дружні, сильні, веселі, активні

Спритні, щирі, кмітливі, щасливі

 Це ми – Д И В А С И К И !

ПРІОРИТЕТНІ ЗАВДАННЯ: 

  1. Орієнтація та поєднання індивідуально-психологічних особливостей у кожній дитині.
  2. Розуміння постійної динаміки, змінюваності і самих властивостей та їх співставлення в міру розвитку дитячої особливості.
  3. Прагнення повноцінно задовольнити потреби дитячої особистості, оточити її любов’ю і теплом, створити тим самим позитивні рушійні сили розвитку.

В ГРУПІ ВИХОВУЮТЬСЯ:  36 веселунчиків віком від 3 до 4 років лопчиків – 19, дівчаток – 17 )

          DSC_6126

Режим організованої життєдіяльності дітей

Режимні процеси ІІ молодша група
Прийом дітей, ранковий огляд, ігри 7.00 — 8.00
Ранкова гімнастика 8.00 — 8.10
Підготовка до сніданку, сніданок 8.10-8.40
Ігрова та індивідуальна діяльність 8.40 — 9.00
Організована  навчально-пізнавальна діяльність 9.00 — 9.55
Підготовка до прогулянки, прогулянка, ігри 9.55 – 11. 50
Повернення з прогулянки, миття рук, обличчя, підготовка до обіду 11.30 – 11.45
Обід 11.45 – 12.15
Підготовка до сну, сон 12.15 – 15.00
Поступовий підйом, загартовуючі процедури 15.00 – 15.30
Ігри, самостійна художня діяльність, гурткова робота 15.35 – 16.00
Підготовка до вечері, вечеря 16.00 – 16.30
Підготовка до прогулянки, прогулянка, спортивні ігри, праця, повернення дітей додому 16.30- 19.00

Особливості розвитку дітей старшого віку

Якісним новоутворенням психічного розвитку дітей трьох років є оволодіння активним розмовним мовленням, яке продовжує розвиватись і вдосконалюватися на четвертому році життя, тобто у другій молодшій групі, що є першою на етапі дошкільного дитинства.

Молодший дошкільний вік найбільш сенситивний щодо мовленнєвого розвитку. У дітей цього віку надзвичайно розвинене мовне чуття, вони вельми рано помічають і виправляють мовленнєві огріхи й покручі у мовленні інших. До трьох років дитина оволодіває, правильною звукови-мовою більшості звуків, натомість упродовж усього означеного періоду (до п’яти років) діти відчувають труднощі у вимові шиплячих, свистя­чих звуків і звука р. Для більшості дітей молодшої групи характерна загальна пом’якшеність мовлення, пропуск, спотворення і перестановка звуків складів, їх заміна, порушення звукової структури слова, уподіб­нення звуків. Завдяки добре розвиненому фонематичному слуху діти диференціюють звуки.

У мовленні діти використовують усі частини мови, хоча переважають іменники (до 50 %) і дієслова (28-30 %), багато ще полегшувальних слів, слів-універсалізмів. Пасивний словник переважає над активним.

Четвертий і п’ятий роки — це періоди надзвичайної мовленнєвої актив­ності. Діти цього віку занадто балакучі й допитливі, що виявляється в численних запитаннях дітей до дорослих. К. Чуковський писав: «Ди­тина від 2 до 5 років — найдопитливіша істота на землі, більшість запи­тань, з якими вона звертається до нас, зумовлено нагальною потребою ЇЇ невтомного мозку: якомога швидше пізнати довкілля».

Письменник наводить запитання хлопчика чотирьох років, що були сформульовані ним упродовж 2,5 хв.

—  А куди летить дим?

—  А ведмеді носять брошки?

—  А хто розгойдує дерева?

— Чи можна дістати таку велику газету, щоб загорнути в неї живого верблюда?

—  А восьминіг з ікри вилуплюється чи він молокососний?

—  А кури ходять без калош?

—  Як небо зробилося?

—  Як сонце зробилося?

—  Чому місяць такий ламповий?

—  А хто робить клопів?

Дитина чотирьох років найчастіше звертається із запитаннями «Чому?» і значно рідше використовує запитання «Навіщо?» Дитина трьох років, як зауважує К. Чуковський, глибоко переконана, що усе в довкіллі існує лише для задоволення потреб дитини: «…корова, щоб давати їй молоко; яблуня, щоб годувати яблуками; тьотя Зіна, щоб на свято пригощати її тортом та ін.»1.

Вік дітей від 3 до 5 років традиційно називають «чомусиками». У ро­сійського письменника Б. Житкова є оповідання про Олексу Чомучки-на. Дитина, яка звертається із запитаннями до дорослих, не завжди очікує на них відповідей, їй подобається сам процес формулювання запитань як вияв власної мовленнєвої активності.

До 4,5 року завершується формування граматичної правильності мовлення. У другій половині четвертого року життя у дітей спостері­гається активне суфіксальне словотворення, що відбувається в ігровій формі. У житті дитини настає унікальний період — словотворення. К. Чу­ковський назвав дітей цього віку «великими розумовими трудівника­ми». Вершина словотворення припадає на п’ятий рік життя, після чого воно поступово згасає. Вихователі повинні реально оцінювати вияви «дитячої мовленнєвої геніальності» і пам’ятати, що всі дитячі неологіз­ми є наслідком недосконалого мовлення дитини, нестійкого засвоєння граматичних форм рідної мови. У мовленні дітей четвертого і п’ятого років життя ще багато граматичних помилок у відмінюванні іменників, прикметників, у вживанні роду і числа іменників, у дієслівних формах, У чергуванні приголосних звуків тощо.

Характерною особливістю мовлення дітей цього віку є нестійкість (у поєднанні з голосним вимовляють приголосний звук, у поєднанні з приголосним спотворюють або випускають його) і неточність вимови. Діти часто не розуміють значення просторових, часових і абстрактних понять, переносного значення і багатозначності слів.

Відбуваються позитивні зміни і в розвитку зв’язного мовлення. Го­ловною формою спілкування залишається діалогічне мовлення. У першій половині означеного віку ще переважає ситуативне мовлення. Зі зміною основного типу діяльності (предметно-маніпулятивної на сюжетно-рольо-ВУ ГРУ) з’являються нові форми мовленнєвих дій у структурі мовлен­нєвої діяльності, а саме: а) висловлювання, що коментують власні ігрові дії дитини; 6) висловлювання, що корегують дії партнера; в) висловлю­вання, що планують дії і розподіл ролей1.

Наприкінці четвертого року життя ситуативне мовлення поступово замінюється контекстовим (поза наочною ситуацією), хоча ситуативне й залишається, проте дитина використовує його адекватно наочнііі ситуації. У цей період життя в мовленні дитини з’являються складно­сурядні й складнопідрядні речення, а також питальні, які дуже широко функціонують. На п’ятому році життя діти вживають усі типи речень, хоча ще трапляються помилки: неправильний порядок слів, невдале вживання сполучників тощо.

Якісним новоутворенням психічного розвитку дітей є також засвоєн­ня звукової сторони рідної мови, усвідомлення звукового складу рідної мови, що дає можливість організовано навчати дітей звукового аналізу слів.

На п’ятому році життя розвивається монологічне мовлення, мовлен-ня-повідомлення. Дитина відтепер будує висловлювання різного типу: мовлення-розповідь (сюжетні розповіді на наочній і словесній основі, творчі розповіді, переказ художніх творів), мовлення-описи.

У молодшому дошкільному віці можна спостерігати значні індиві­дуальні відмінності дітей у розвитку всіх сторін мовлення. Про це слід пам’ятати вихователю, плануючи індивідуальні заняття з дітьми, які мають затримки мовленнєвого розвитку, та з тими, хто випереджає своїх однолітків щодо нормативів вікового розвитку мовлення. До п’яти років у дитини формуються функції мовлення (повідомлення, соціального зв’язку, впливу на тих, хто оточує, комунікативна, номінативна, гносео­логічна, мисленнєвотворча) та форми мовлення (діалог, ситуативне і контекстове мовлення, мовлення-повідомлення, мовлення-опис, мовлен-ня-розповідання).

Базисна характеристика

мовленнєвого розвитку та спілкування дітей

чотирьох років

Наприкінці четвертого року життя у дітей зникає загальна пом’як­шеність мовлення, зменшується кількість перестановок та пропусків звуків і складів у багатоскладових словах (трапляються лише пооди­нокі випадки), зникає уподібнення звуків та складів. Діти чітко й пра­вильно вимовляють голосні та приголосні звуки (крім р),оволодівають правильною вимовою шиплячих звуків (ш, ж, ч). Темп мовлення швид­кий. Мовленнєве дихання переважно верхньогрудне: часте, поверхове, неглибоке (складається враження, що дитина під час розмови наче захли­нається, їй не вистачає повітря). Фонематичний слух добре розвинений, дитина диференціює як далекі, так і близькі фонеми у словах. Оволо­діває розповідною, питальною та окличною інтонаціями. Мовлення не­достатньо виразне (малоемоційне, нечітка дикція, занадто голосне чи, навпаки, тихе, швидкий чи уповільнений темп). Переважають номінативна та експресивна (виражальна) функції мовлення. Багато використовує невербальних засобів спілкування (рухи, дії, міміка, жести тощо). У пов­сякденному спілкуванні переважає ситуативне мовлення (можливі про­пуски окремих частин членів речення). Форма спілкування — діалог. Дитина володіє навичками розмовного мовлення. Підтримує розмову, висловлює бажання, прохання, думки простим поширеним та складним реченнями. Звертається до дорослих та дітей із запитаннями, відпові­дає на них. Оволодіває найбільш уживаними формами словесної ввічли­вості: вітається, прощається, просить вибачення.

У словнику налічується близько 1800-2000 слів, переважають імен­ники (до 50 %) і дієслова (до ЗО %). Ще багато слів-універсалізмів {гарний — може означати красивий, добрий, чарівний, чемний тощо). Переважають вказівні займенники ось, тут, цей. Допускаються не­точності у вживанні абстрактних, узагальнювальних, збірних, часових та просторових понять. Яскраво виражене словотворення (пгджакет, малювець, лунник).

Дитина оволодіває основними граматичними формами (рід, число, відмінок), правильно вживає рід та число іменників, засвоює закінчен­ня родового та знахідного відмінків, кличну форму. Легко утворює нові слова за допомогою префіксів (за-, з-, на-), суфіксів (що виража­ють зменшеність чи збільшеність предмета, емоційну оцінку пестли­вості), добирає однокореневі слова. Яскраво виражені форми словотво­рення за допомогою суфіксів (ігри в «нові слова»). У словнику дитини з’являються складні слова, іменники зі з’єднувальною голосною{паро­плав, паровоз) та прикметники (довговухий, довгоногий, жовтогарячий, світло-синій). Вона правильно вживає теперішній, минулий і майбутній часи дієслів та наказову форму дієслова; ступені порівняння прикмет­ників. Користується займенниками. Будує прості, поширені речення з прийменниками, сполучниками, однорідними членами речення, з пря­мою мовою; складносурядні та складнопідрядні речення зі сполучни­ками та сполучними словами (із 39 наявних сполучників та сполучних слів використовує 20). 

Порівняно з дитиною раннього віку істотно зростають фізичні можливості, змінюються антропометричні показ­ники. Маса тіла дитини протягом цього періоду збільшуєть­ся приблизно на 4 кг, довжина — на 12-15 см, окружність грудної клітки становить близько 54 см. Збільшується жит­тєвий простір, цілеспрямованішими стають дії, урізноманіт­нюються і стають більш координованими рухи. Нижче наве­дено антропометричні показники дитини молодшого до­шкільного віку.

Середні показники довжини, маси тіла, окружності грудної клітки дітей 4-5-го років життя

Дії дитини стають дедалі цілеспрямованішими. У різно­манітних видах діяльності вона починає діяти відповідно до заздалегідь поставленої мети, намагається дотримуватися її, Проте через нестійкість психічних процесів малюк може «загубити» мету, легко переключитися на іншу діяльність,відволіктися, кинути одну справу заради іншої, не помітити Підміни вихідної мети, радіти досягненню нової.

У цьому періоді інтенсивно розвивається сюжетно-рольова гра: дитина урізноманітнює та ускладнює сюжети бере на себе нові й нові ролі, вчиться підпорядковувати пилі ну поведінку ігровим правилам. Спільні з однолітками ігри починають домінувати над індивідуальними та іграми поруч, дії учасників стають узгодженішими, а тривалість ігор — довшою. Дитина здатна заздалегідь придумати та узгодити з іншими нескладний сюжет, розподілити ролі та ігровий матеріал, керуючись доцільністю та орієнтуючись на дорослого як на зразок для наслідування.

В образотворчій діяльності та конструюванні дитина де­далі частіше вдається до обдуманого зображення предметів, хоча способи реалізації задумів ще недосконалі. Поступово збільшується коло графічних образів, розширюється діапазон зображувальних  предметів, тривалішим стає час, протягом якого дитина малює, конструює. Різноманітнішають сюжети малюнків та будівель, чіткішими стають задуми, стійкішими — наміри й плани. Проте процес і результат продуктивноїдіяльності, як і раніше, залежать від умов її організації, настрою дитини.

Вона не лише знає властивості багатьох предметів, а й за­гноює деякі загальноприйняті сенсорні еталони форми, величини, кольору. Розвиваються пізнавальні процеси — сприймання, увага, мислення, уява. Домінує наочно-образне мислення. Молодший дошкільник об’єднує предмети за зов­нішньою подібністю, виробляє елементарні узагальнення, виділяє спільні та істотні ознаки предметів, орієнтується в призначенні груп предметів.

Зростає допитливість дитини, особливо це стосується з’я­сування причин різних явищ життя. Значно активізується словник, виникають елементарні судження з приводу навко­лишнього, діалог починає перетворюватися на основну фор­му взаємодії з людьми, а словесне звернення дорослого — на важливий механізм регулювання поведінки. Малюк деда­лі більше цікавиться однолітками, починає виявляти ініціа­тиву в спілкуванні з ними, демонструючи свої можливості.

Виникають початкові форми вибірковості в установленні контактів з іншими дітьми.

Зростає сприйнятливість до художніх творів — літера­турних, музичних, образотворчого мистецтва, театральної діяльності. Дитина краще розрізняє ритм, риму, тембр, висо­ту звучання та мелодійність творів; усе визначенішим стає інтерес до прослуховування певних казок, віршів, мелодій, інсценівок; посилюється бажання наслідувати мовленнєві інтонації значущих дорослих; дедалі виразнішою стає емо­ційна чутливість до приємного, цікавого, яскравого; вмілі­шими та динамічнішими — рухи. Дитина намагається не лише наслідувати дорослого, а й проявляє самодіяльність, вигадку, елементарну творчість.

Завдяки змінам у фізичному, психічному та соціально­му розвитку молодший дошкільник уже може виконувати певні завдання протягом визначеного дорослим часу. Зрос­тає його самостійність, прагнення й здатність діяти не ли­ше за вказівкою дорослого, й на власний розсуд, за особис­тим бажанням, відповідально. Спілкування з дорослим по­чинає переходити із суто практичного, ділового у пізна­вальне: дитина все частіше розпитує про те, що бачить на­вколо себе, намагається дістати конкретні відповіді на свої запитання, сприймає дорослого як джерело постачання но­вої інформації про природу, предметний світ, людей, влас­не «Я». Малюк стає дедалі чутливішим до тональності зве­рнень до нього дорослих, їхнього ставлення, висловлених на його адресу чи з приводу досягнень суджень. Зароджу­ється почуття ревнощів до близьких дорослих, коли ті при­діляють увагу іншим.

Дитина вже може свідомо співвіднести свою поведінку з поведінкою однолітків, виробити елементарні судження з приводу своїх можливостей та можливостей інших дітей, допомогти їм, узгодити з ними свої дії, домовитися про щось. Проте це більше стосується спільної практичної ді­яльності та проявляється ситуативно.

Молодший дошкільник має уявлення про основні части­ни свого тіла, співвідносить свою тілобудову з тілобудовою інших людей, порівнює їх між собою, збагачується елементарні узагальненнями. Використання дорослими назв внутрішніх органів викликає в неї бажання дізнатися про них та їхню роботу детальніше (серце, печінку, шлунок, дихальні органи тощо). Дитина запитує про них, цікавиться їхнім розташуванням в організмі, хоче знати, як вони «прикріплюються», навіщо потрібні тощо. Вона орієнтується в органах своїх чуттів; цікавиться відмінностями між дівчатками і хлопчиками, жінками та чоловіками; по­чинає усвідомлювати,  що з віком людина змінюється, «приміряє» себе до рідних дорослих як до орієнтирів для життєвої перспективи. Молодший дошкільник диференці­ює свій здоровий і хворобливий стани, навчається відпові­дно поводитися, усвідомлює їх залежність від загартова­ності, здорового способу життя, якості та кількості їжі тамоди, розвитку своєї активності.

Удосконалюється почуттєва сфера дитини, збагачують­ся та ускладнюються її моральні, естетичні та пізнавальні переживання, яскравішими й виразнішими стають почуття симпатії, співчуття. Підвищується здатність адекватно реа­гувати на образний зміст пісень, ілюстрацій, казок, опові­дань. Вона вловлює найбільш виразні засоби створення ху­дожнього образу, розрізняє висоту звуків, ритм віршів, тембр і силу звучання мелодій; впізнає та запам’ятовує піс­ні, вірші, казки; ритмічно рухається, передає образ у малю­нках та ліпленні.

Протягом молодшого дошкільного віку зростає вміння дитини слухати іншого. Вона починає розуміти сама себе, робить відкриття: те, що їй подобається, може не подобати­ся іншим (їжа, іграшки, партнери по іграх, казки, види ді­яльності). Від простих міркувань з приводу однієї людської якості дитина поступово переходить до вміння брати до ува­ги різні якості людини та обставини її життя, переходить від прямолінійного мислення — до більш-менш гнучкого, від розрізнених і непослідовних думок — до цілісного й систе­матизованого висловлювання. Дитина має певні уявлення про взаємини різних людей, ієрархію людських відносин, адекватно реагує на події, вчинки, результати діяльності. Вона орієнтується в природному, предметному та людському довкіллі, певним чином до нього ставиться, знає, чого від нього можна чекати.

 

Ви запитуєте — ми відповідаємо

Ми радо відповімо на всі ваші запитання, що вас цікавлять. Надсилайте повідомлення.

Ім'я

Email

Повідомлення

HotLog